Саміт ООН зі зміни клімату COP30, що проходив у бразильському Белені, завершився компромісом, який не приніс проривних рішень. Попри очікування світової спільноти, фінальний документ не містить формулювання про поетапну відмову від викопного палива – ключової вимоги багатьох держав та Європейського Союзу. Нафтовидобувні й енергоресурсні країни, включно із Саудівською Аравією, заблокували будь-які конкретні зобов’язання, залишивши лише добровільні наміри, попри те що понад 75% глобальних викидів парникових газів припадає саме на вугілля, нафту та газ. На думку, української бізнесвумен Альони Лебедєвої, власниці промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп», це є наслідком потужної геополітичної боротьби, а плани ЄС щодо боротьби зі зміною клімату матимуть серйозні економічні наслідки.
В рамках боротьби з негативними змінами клімату Євросоюзом з наступного року запроваджується Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM) – транскордонний тариф на викиди вуглецю. Це інструмент, який змусить імпортерів продукції в ЄС платити за кожну тонну викидів вуглецю, пов’язаних із виробництвом продукції, що ввозиться в ЄС. Враховуючи велику кількість бажаючих продавати продукцію на великому та високомаржинальному ринку ЄС, податок буде перекладено на компанії країн-експортерів.
«Сенс «карбонового податку» в наступному. По-перше, це запобігання енергошантажу Єворосоюза з боку країн-постачальників енергоресурсів. По-друге, забезпечення переходу ЄС до чистої енергетики. По-третє, забезпечення переходу передових економіки ЄС на наступний технологічний уклад», – зазначає Альона Лебедєва.
Саме зважаючи на перший пункт, на думку Лебедєвої, й слід розцінювати жорстке пручання «петрократій» на саміті в Белені. Фінальний документ фактично відклав ключові рішення: не було посилено глобальні кліматичні цілі, не запропоновано механізмів контролю за викопним паливом, не переглянуто національні зобов’язання, які вже зараз є недостатніми для утримання подальшого потепління в світі.
Найбільше занепокоєння викликає небажання деяких країн ухвалити реальні кроки щодо скорочення викопних енергоносіїв, які є не лише головними чинниками кліматичної кризи, а й інструментом геополітичного тиску. Енергоресурси вже давно стали важелем впливу у світовій політиці. Прикладом є Росія, яка роками використовувала енергетичну залежність Європи як засіб політичного шантажу, а прибутки від експорту енергоресурсів – як джерело фінансування агресії.
Лебедєва звертає увагу на те, що в сучасній енергетиці ринки збуту енергопродукції, зазвичай, віддалені від родовищ енергоресурсів. Існує необхідність їх доставки до місць споживання. Вона вважає, що в ЄС цілком резонно вирішили – подолання проблеми в мінімізації транспортної складової, тобто у виробництві енергії якомога ближче до місць її споживання.
«Зелена енергія» нерідко дорожча за інші види енергії, але має важливу перевагу – виробляється неподалік від місця її споживання, отже, знижується залежність від постачання енергоносіїв ззовні, забезпечується автономність та стійкість енергосистеми. Вирішується проблема політичного шантажу постачальників енергоносіїв, будь-то РФ, будь-то країни Близького Сходу. Але треба вирішити проблему дорожнечі «зеленої енергії». Цьому сприяє «карбоновий податок» – механізм компенсаційних виплат. Експортери на ринок ЄС будуть змушені змиритися з цим, тому що розвинені країни ЄС мають потужний інструмент нав’язування своєї волі – право допуску на європейський ринок. Ніхто не змушує продавати свій товар до ЄС, але велика ємність та висока маржинальність європейського ринку, високої платіжної дисципліни європейських покупців робить його дуже привабливим», – вважає Лебедєва.
Зараз ситуація складається так, що й Україна повинна буде сплачувати транскордонний тариф на викиди вуглецю.
«З одного боку, можна зрозуміти ЄС, який переслідує насамперед свої інтереси. З іншого боку, враховуючи тривалу війну, яка зруйнувала українську економіку, й те, що по саме Україна стримує РФ від нападу на Європу, є причини для пом’якшення або відтермінування жорстких екологічних вимог ЄС до України. Й влада України має переконати ЄС в необхідності відтермінування введення «вуглецевого» податку», – повідомила власниця промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп» Альона Лебедєва.
Водночас, й українські промисловці мають активніше займатися впровадженням сучасних технологій, в тому числі, спрямованих на запровадження більш екологічно чистого виробництва. Це важливо й тому, щоб населення України жило в кращих, ніж зараз екологічних умовах. Якщо це вдасться реалізувати, це дасть поштовх до повернення українців до дому – гідна робота на сучасних технологічних виробництвах та життя в нормальних екологічних умовах.