Останнє опитування Eurobarometer чітко фіксує зміну суспільного настрою в Європі. Європейці дедалі гостріше сприймають світ як небезпечний і нестабільний. Війни поблизу кордонів ЄС, тероризм, кібератаки, кліматичні катастрофи та неконтрольована міграція формують відчуття постійного тиску. Показово, що цей песимізм стосується насамперед глобального майбутнього та самого Євросоюзу, тоді як у власному житті більшість громадян зберігає обережний оптимізм. Це свідчить не про паніку, а про кризу довіри до здатності інституцій управляти великими ризиками.
За словами Альони Лебедєвої, власниці української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп», ключова проблема полягає не в самих загрозах, а в сприйнятті реакції на них. «Європейці бояться не війни чи кібератак як таких. Вони бояться того, що ЄС надто часто реагує із запізненням, погоджує позиції місяцями і діє фрагментарно», – зазначає вона. Саме тому майже дев’ять із десяти респондентів говорять про необхідність більшої єдності між державами-членами, а понад дві третини прямо вимагають посилення ресурсів Євросоюзу для дій на міжнародному рівні.
Запит на сильніший ЄС дедалі більше набуває прагматичного, а не ідеологічного характеру. Громадяни очікують, що Союз зосередиться на обороні та безпеці, конкурентоспроможності економіки, розвитку промисловості й енергетичній незалежності. Йдеться фактично про трансформацію ЄС із нормативного регулятора в геополітичного гравця. Це особливо важливо на тлі війни в Україні, зміни ролі США у світовій безпеці та посилення авторитарних режимів, які дедалі частіше випробовують Європу на міцність.
Водночас, як застерігає Альона Лебедєва, політична риторика про єдність і стратегічну автономію поки що не підкріплена достатньою рішучістю. «ЄС говорить про силу, але уникає чесної розмови про ціну цієї сили. Без готовності вкладатися в оборону, промисловість і жорсткі рішення будь-яка єдність залишиться декларативною», – наголошує вона. На її думку, без переосмислення пріоритетів бюджетної та економічної політики Євросоюз ризикує не відповідати очікуванням власних громадян.
Окремим сигналом тривоги залишається питання вартості життя. Інфляція, ціни та зайнятість знову стали головними внутрішніми пріоритетами для європейців. Це означає, що безпекові виклики тісно переплітаються з соціально-економічними. Громадяни не сприйматимуть масштабні оборонні або зовнішньополітичні амбіції, якщо вони не відчуватимуть базової економічної стабільності у власних країнах. Для ЄС це створює складне завдання балансування між безпекою, добробутом і довгостроковими трансформаціями.
Показово, що саме молодь залишається найбільш проєвропейською та водночас найбільш вимогливою аудиторією. Молоді громадяни не лише позитивніше оцінюють ЄС, а й значно частіше виступають за посилення його ролі у світі. «Молодь підтримує Євросоюз не через романтику європейської ідеї, а через розуміння ризиків. Вони чітко бачать, що слабкий ЄС не здатен захистити їхнє майбутнє», – зазначає Альона Лебедєва. Цей запит на дорослу, відповідальну Європу стає дедалі гучнішим.
Результати Eurobarometer показують, що Європейський Союз усе ще має кредит довіри, але він більше не є автоматичним. Громадяни готові підтримувати сильніші спільні рішення, якщо побачать здатність діяти швидко, узгоджено і стратегічно. У протилежному випадку страхи та невпевненість можуть трансформуватися у розчарування. Сьогодні перед ЄС стоїть чіткий вибір – або перетворити суспільний запит на імпульс для реального посилення, або втратити шанс закріпитися як повноцінний гравець у дедалі жорсткішому світі.