Узбекистан нарощує інвестиції в електротехнічну промисловість та освоює виробництво технологічно складного обладнання. Водночас збільшення капіталовкладень поки що не супроводжується співмірним зростанням промислового виробництва. На думку Альони Лебедєвої, власниці Aurum Group і співвласниці Ташкентського насосного заводу, головними умовами подальшого розвитку галузі мають стати підвищення продуктивності, локалізація виробництва критично важливих компонентів і зниження собівартості продукції.
9 листопада 2026 року президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв провів зустріч із представниками електротехнічної галузі, підприємцями та інвесторами. За останні десять років у галузь інвестовано близько $2 млрд, запущено 413 виробництв та освоєно випуск понад 100 видів продукції. Обсяг виробництва у 2026 році сягнув 50 трлн сумів проти 1,7 трлн сумів у 2016 році, а експорт зріс до $1,6 млрд.
Наступним етапом стане виробництво складнішої продукції – електродвигунів, інверторів, промислової електроніки та систем автоматизації. Упродовж найближчих трьох років заплановано реалізацію 164 проєктів на суму $11,6 млрд, зокрема 29 проєктів із виробництва трансформаторів і насосів на $1,4 млрд.
Однак, на думку Альони Лебедєвої, масштаб інвестицій необхідно оцінювати насамперед за їхньою економічною віддачею.
«Узбекистан уже навчився залучати капітал і запускати нові виробництва. Тепер головне питання – наскільки ефективно підприємства використовують ці інвестиції. Завод може встановити сучасну виробничу лінію та збільшити випуск продукції, але якщо обладнання завантажене недостатньо, критично важливі компоненти й надалі імпортуються, а собівартість не знижується, конкурентоспроможність істотно не змінюється. Нам необхідно переходити від нарощування обсягів виробництва до підвищення продуктивності», – вважає Лебедєва.
Інвестиції зростають, але питання продуктивності залишається відкритим
За даними Національного комітету зі статистики Узбекистану, за січень–вересень 2026 року інвестиції в основний капітал сягнули 584,2 трлн сумів, збільшившись на 20,1%. Промислове виробництво за аналогічний період зросло на 8,1% – до 1 085,7 трлн сумів.
На переробну промисловість припало 160,8 трлн сумів, або 27,5% усіх капіталовкладень. Водночас вона забезпечує 86,9% промислового виробництва країни.
Різниця між темпами зростання інвестицій і виробництва не свідчить автоматично про зниження ефективності, адже великі проєкти починають давати результат не відразу. Проте вона підкреслює необхідність оцінювати не лише обсяги вкладень, а й продуктивність праці, завантаженість обладнання, собівартість і експортну конкурентоспроможність.
Показовою є й структура зовнішньої торгівлі. За даними, які наводить Альона Лебедєва, у 2024 році Узбекистан експортував машин, обладнання та їхніх частин приблизно на $429 млн, тоді як імпорт відповідної продукції становив близько $6,39 млрд. Таким чином, імпорт майже у 15 разів перевищував експорт.
Частина закупівель пов’язана з модернізацією підприємств, однак такий значний розрив свідчить про необхідність розвивати власне виробництво конкурентоспроможного обладнання.
Локалізація компонентів важливіша за локалізацію складання
Особливе значення нові інвестиційні програми мають для насосного машинобудування. Узбекистан модернізує водогосподарську інфраструктуру, розвиває енергетику та реалізує великі промислові проєкти, формуючи внутрішній попит на насоси, електродвигуни й системи автоматизації.
Водночас створення повноцінного виробництва потребує більшого, ніж організація складальних ліній. Критично важливі компоненти – підшипники, ущільнення, високоточні гідравлічні вузли та електронні системи керування – у багатьох випадках і далі закуповують за кордоном.
Як наголошує Альона Лебедєва, саме глибина локалізації визначає технологічну незалежність підприємства.
«Візьмімо насосне обладнання – галузь, у якій я працюю. Локалізація виробництва корпусів і складання дає змогу збільшити обсяги випуску, але не завжди істотно впливає на собівартість і технологічну незалежність. Зовсім інший результат забезпечує освоєння виробництва критично важливих компонентів. Коли підприємство самостійно виготовляє або отримує від місцевих партнерів якісні гідравлічні вузли, електродвигуни та системи керування, воно може ефективніше контролювати витрати, якість і строки постачання», – зазначає співвласниця Ташкентського насосного заводу.
На її думку, розвиток електротехнічної промисловості відкриває можливості для співпраці виробників насосного обладнання, електродвигунів і промислової автоматики. Проте така кооперація має ґрунтуватися на технічних характеристиках та економічній ефективності, а не лише на прагненні замінити імпорт.
Міжнародні стандарти та доступність фінансування
Важливим інструментом розвитку галузі стала постанова президента від 12 вересня 2026 року. Вона передбачає збільшення експорту електротехнічної продукції до $5 млрд до 2030 року, залучення $3 млрд інвестицій і розширення виробництва продукції з високою доданою вартістю.
Документ також передбачає пільгове фінансування підприємств, підтримку закупівель сировини та компенсацію частини відсоткових витрат за інвестиційними кредитами.
Однак доступність капіталу необхідно поєднувати з підвищенням якості виробництва. Для участі у великих енергетичних, нафтогазових та інфраструктурних проєктах обладнання має відповідати застосовним міжнародним стандартам API та ISO, а також технічним вимогам замовників.
Це потребує розвитку випробувальних лабораторій, сертифікації, контролю якості та сервісного обслуговування. Без дотримання цих вимог вихід на міжнародні ринки залишатиметься обмеженим незалежно від обсягів інвестицій.
Не менш важливим є доступ до довгострокового фінансування. Висока вартість капіталу може спонукати підприємства надавати перевагу проєктам зі швидкою окупністю замість складнішої технологічної модернізації.
Від зростання виробництва до міжнародної конкурентоспроможності
Розвиток електротехнічної промисловості Узбекистану створює передумови для розширення кооперації з Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном та іншими країнами регіону. Однак стале зростання експорту потребує конкурентоспроможної собівартості, підтвердженої якості та розвиненої сервісної інфраструктури.
На думку Альони Лебедєвої, державна підтримка має створювати умови, за яких підприємства конкурують насамперед якістю та ефективністю виробництва.
«Іноземні технології та міжнародні стандарти підвищують вимоги до наших підприємств. Але якщо доступ до фінансування й великих замовлень залежить переважно від адміністративних чинників, стимули знижувати витрати слабшають. Нам потрібне конкурентне середовище, у якому успіх виробника визначається якістю продукції, продуктивністю та здатністю працювати на зовнішніх ринках», – підкреслює Лебедєва.
Найближчі кілька років покажуть, чи зможе Узбекистан перетворити масштабні інвестиції на стале зростання продуктивності. Головним показником успіху стане не кількість відкритих підприємств, а їхня здатність знижувати собівартість, освоювати виробництво складних компонентів і випускати обладнання, конкурентоспроможне за межами внутрішнього ринку.