Казахстан готує масштабне оновлення міграційної політики. На перший погляд, це може здаватися суто технічним питанням – візи, дозволи на проживання, процедури для іноземців. Але насправді йдеться про значно ширший процес. Країна намагається змінити саму логіку залучення зовнішніх ресурсів: бути цікавою не лише для інвесторів у сировинні галузі, а й для підприємців, технологічних команд, висококваліфікованих спеціалістів і довгострокового капіталу. Про це заявила Альона Лебедєва, власниця української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп».
Указ президента Касима-Жомарта Токаєва від 25 квітня 2026 року фактично задає для Казахстану іншу модель міграційної політики. Замість традиційного підходу, побудованого на дозволах, квотах і обмеженнях, країна переходить до гнучкішої системи стимулів. Її мета – не просто контролювати в’їзд іноземців, а залучати тих, хто може дати економіці додану вартість: інвесторів, підприємців, кваліфікованих працівників, науковців, IT-фахівців, управлінців і спеціалістів для інвестиційних проєктів.
Одним із ключових елементів цієї політики має стати Altyn Visa, або Golden Visa. Це інструмент для тих, хто готовий не просто приїхати в країну на короткий період, а пов’язати з нею довгострокові бізнесові чи професійні плани. Раніше Казахстан уже запустив інвесторську візу для іноземців, які вкладають щонайменше 300 тис. доларів у статутний капітал казахстанських компаній або місцеві цінні папери. Така модель відкриває шлях до довгострокового проживання і робить країну зрозумілішою для людей, які розглядають її як майданчик для роботи, інвестицій або регіонального розвитку бізнесу.
За словами Альони Лебедєвої, це важливий сигнал для всього регіону. У сучасній економіці країни змагаються вже не лише за гроші, родовища чи експортні ринки. Вони змагаються за людей, які вміють створювати бізнеси, будувати виробництва, запускати технологічні рішення, формувати команди і приводити із собою міжнародні зв’язки. Капітал сьогодні рухається туди, де є не тільки податкові стимули, а й зрозумілі правила, якісні сервіси, нормальна комунікація з державою і прогнозоване середовище для життя та роботи.
Для Казахстану це має особливе значення. Країна володіє сильною ресурсною базою, має вигідне географічне положення і давно претендує на роль одного з ключових економічних центрів Центральної Азії. Але наступний етап розвитку не може триматися лише на нафті, металах, транзиті чи великих державних інфраструктурних проєктах. Щоб економіка створювала більше доданої вартості, потрібні люди – інженери, технологи, фінансисти, підприємці, фахівці з цифрових рішень, менеджери міжнародного рівня.
Саме тому міграційна політика поступово стає частиною економічної політики. Казахстан намагається перейти від логіки контролю до логіки залучення. Не просто обмежувати потік іноземної робочої сили, а вибудовувати систему, яка дозволяє швидше знаходити й утримувати тих, хто може посилити економіку. У цій моделі важливими стають цифровізація процедур, спрощення візових режимів, швидший доступ до державних сервісів і більш зрозумілий шлях до довгострокового перебування в країні.
На думку Альони Лебедєвої, така політика є частиною більшої конкуренції в Євразії. Казахстан хоче бути не лише країною ресурсів, а й майданчиком для капіталу, технологій і професійних команд. Якщо ці рішення запрацюють не лише на рівні декларацій, вони можуть посилити позиції країни як регіонального хабу між Європою та Азією – не тільки логістичного чи сировинного, а й інвестиційного, виробничого та інноваційного.