20–21 жовтня в Ташкенті відбулася п’ята міжнародна конференція Tashkent Business and Economics Conference (TBEC 2026), присвячена розвитку торгівлі, транспортної інфраструктури та економічної інтеграції Центральної Азії. Конференцію відвідала Альона Лебедєва, власниця Aurum Group та співвласниця Ташкентського насосного заводу.
Головна тема конференції – «Переосмислення Шовкового шляху: регіональна пов’язаність і торговельна інтеграція». Учасники обговорювали, як змінюються міжнародні ланцюги постачання, яку роль регіон здатен посісти в торгівлі між Європою та Азією і що необхідно для розвитку власного виробництва.
«Центральна Азія отримує нові можливості завдяки своєму географічному положенню. Але важливо, щоб розвиток транспортних маршрутів супроводжувався зростанням промисловості. Інакше значна частина економічної вигоди залишиться за межами регіону», – зазначає Альона Лебедєва, власниця Aurum Group.
Нові маршрути – нові можливості для виробників
Однією з центральних тем TBEC 2026 стала транспортна пов’язаність Центральної Азії. У програмі були заявлені представники міжнародної судноплавної компанії MSC, авіаперевізників Uzbekistan Airways і Qanot Sharq, а також фахівці з логістики.
Дослідницька частина конференції охоплювала питання взаємодії морських і сухих портів на маршрутах між Китаєм та Узбекистаном, стійкості ланцюгів постачання та впливу транспортної інтеграції на економіку регіону.
Для Узбекистану, який не має прямого виходу до моря, ці питання особливо актуальні. Міжнародні перевезення залежать від інфраструктури сусідніх держав, узгодженості митних процедур і доступності альтернативних маршрутів.
Однак розвиток транзиту сам собою ще не означає зростання промислового виробництва. Для цього потрібні інвестиції в підприємства, обладнання, енергетичну інфраструктуру та підготовку фахівців.
«Можна побудувати новий маршрут і збільшити вантажопотік, але це не обов’язково призведе до розвитку місцевих виробників. Економічний ефект буде значно вищим, якщо транспортні проєкти створять умови для промислової кооперації, нових замовлень і спільних виробництв», – вважає Лебедєва.
На її думку, для узбецьких машинобудівних підприємств розвиток регіональної логістики становить інтерес не лише як можливість пришвидшити постачання продукції. Модернізація інфраструктури формує додатковий попит на промислове обладнання, інженерні рішення та сервісне обслуговування.
Світова торгівля змінює правила
Окрему увагу на конференції приділили змінам у світовій торгівлі. Професорка Марина Дабич, головна редакторка наукового журналу Technology in Society, представила доповідь «Шовковий шлях у фрагментованому світі: Узбекистан, Європа та нова епоха торгівлі».
Йдеться про ситуацію, коли міжнародна економіка дедалі сильніше розділяється на торговельні й технологічні блоки. Для компаній це означає нові обмеження, необхідність шукати постачальників і перебудовувати логістику.
Масштаб потенційних втрат оцінює Міжнародний валютний фонд. Згідно з дослідженням МВФ, обмежене розділення торговельних зв’язків здатне призвести до довгострокових втрат світового ВВП на рівні 0,3 %. За повного розділення на два економічні блоки втрати оцінюються у 2,3 %, а з урахуванням високих витрат на перебудову ланцюгів постачання – до 7 %. Це модельні сценарії, а не прогноз.
«Для промислового бізнесу головний ризик полягає не лише в подорожчанні логістики. Підприємства можуть втрачати доступ до технологій, комплектувальних виробів та окремих ринків. Тому важливо не залежати від одного напряму торгівлі й водночас розвивати власні виробничі компетенції», – говорить Лебедєва.
Для Центральної Азії це означає необхідність зберігати економічні зв’язки з різними партнерами, не обмежуючи регіональну інтеграцію одним торговельним напрямом.
Жіноче лідерство у промисловості та економіці
Ще один напрям конференції був пов’язаний із людським капіталом та участю жінок в економічному розвитку.
Серед ключових спікерів TBEC 2026 – професорка Марина Дабич і професорка Норма Мансор, президентка Малайзійської економічної асоціації. Виступ Норми Мансор був присвячений переходу від економічного зростання до продуктивності та інклюзивного розвитку на прикладі Малайзії.
До програми також увійшло дослідження Зебохон Хайітбоєвої з American University of Technology, присвячене жіночому підприємництву в Узбекистані. Робота ґрунтується на опитуванні 301 керівника та розглядає, як поєднання професійних і сімейних обов’язків пов’язане з розвитком людського капіталу.
Для Альони Лебедєвої, яка працює у промисловому секторі, питання участі жінок в економіці має і практичне значення.
«У промисловості жінкам досі складніше обіймати керівні посади. Але проблема не в нестачі компетенцій, а в бар’єрах, які обмежують професійне зростання. Бізнесу потрібні сильні управлінці, і він не повинен втрачати цей потенціал», – зазначає вона.
На її думку, розвиток жіночого підприємництва потребує не лише освітніх програм, а й доступу до фінансування, професійних спільнот та участі у великих промислових проєктах.
Від транзитного потенціалу до економічного результату
TBEC 2026 об’єднала питання, які дедалі частіше доводиться розглядати разом: транспорт, міжнародну торгівлю, інвестиції, технології та людський капітал.
Для Узбекистану розвиток нових торговельних маршрутів відкриває можливості розширювати експорт і залучати виробничі інвестиції. Але результат залежатиме від якості інфраструктури, умов для бізнесу та здатності місцевих підприємств долучатися до міжнародних виробничих ланцюгів.
«Сьогодні важливо не просто збільшувати обсяги транзиту, а створювати умови, за яких у регіоні вироблятиметься більше готової продукції. Саме це дозволить перетворити географічну перевагу Центральної Азії на довгостроковий економічний результат», – підсумовує Альона Лебедєва.