Альона Лебедєва: Де межа між підтримкою населення і економічною безвідповідальністю

Президент Володимир Зеленський оголосив про запуск нової програми транспортної підтримки «УЗ-3000», яка передбачає безкоштовні поїздки потягами «Укрзалізниці» для всіх українців. За його словами, кожен зможе обрати маршрути всередині країни загальною протяжністю до 3000 км без оплати. Деталі реалізації уряд має представити до 15 листопада.

В «Укрзалізниці» пояснили, що цифра у 3000 км обрана не випадково: вона символічно покриває найдовший залізничний маршрут в Україні в обидві сторони – із Запоріжжя до Ужгорода і назад. Таким чином, програма покликана мотивувати людей більше подорожувати країною та, як заявлено, розвантажити пікові періоди пасажирських перевезень. Наразі компанія окремо розглядає, що робити з невикористаними кілометрами.

«На жаль, виглядає це все як масштабний передвиборчий популізм. Президент доручив уряду сформувати цілий пакет «зимових програм підтримки населення» – і вкотре йдеться про роздачу бюджетних коштів «усім і одразу»: пенсіонерам, багатодітним, мешканцям прифронтових територій тощо, плюс обіцянка не підвищувати тарифи на газ та електроенергію для населення. А ідея «УЗ-3000» дає чергову «халяву» – при тому, що сама «Укрзалізниця» перебуває у складному фінансовому становищі, і держава вже забрала у Києва 8 млрд грн та виділила їх УЗ, рятуючи від банкрутства», – зазначає Альона Лебедєва, власниця української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп».

У 2024 році збитки від міжнародних, міжміських та приміських пасажирських перевезень разом становили 89% прибутку від вантажних перевезень. При цьому міжнародні пасажирські перевезення – прибуткові (сума невелика, але плюс є). Якщо ж врахувати збитки лише від міжміських та приміських пасажирських поїздок, то вони дорівнювали 90,5% прибутку від вантажних перевезень.

«У цивілізованих економіках ЄС, США логіка протилежна: населення платить ринкову ціну за комунальні послуги та транспорт, а бізнес має конкурентні тарифи, що дозволяє створювати робочі місця, підвищувати зарплати та наповнювати бюджет», – каже Лебедєва.

В Україні ж бізнес обкладений максимальними тарифами, а населенню дають мінімальні – у результаті бізнес втрачає конкурентність, закладає витрати у ціни, зарплати не зростають, податки зменшуються, інфляція – навпаки.

«Тобто держава знову грає в політичний популізм замість економічної відповідальності. І це навіть не враховуючи того, що кожна така «щедрість» забирає ресурси у сектору оборони, де фінансування має бути безумовним», – наголошує вона.

І все ж один позитив є: реакція суспільства на новину про «3000 км для кожного» показала, що українці стали значно зрілішими. Усе менше ейфорії і все більше критичного мислення, розуміння вартості держпідтримки, бюджетної логіки та наслідків популізму. Українці дедалі більше поводяться не як «населення», що радіє подачкам, а як відповідальні громадяни, які рахують податки і думають про економіку держави.