Червневий візит президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва до Брюсселя показав, що відносини між Казахстаном і Європейським Союзом виходять на новий рівень. Йдеться вже не лише про торгівлю чи транзит, а про формування ширшого економічного партнерства, у якому Центральна Азія стає важливою частиною європейської стратегії диверсифікації.
Під час візиту сторони підписали спільну заяву, низку стратегічних документів та близько 30 комерційних угод загальною вартістю близько 10 млрд євро. ЄС залишається одним із ключових торговельних партнерів Казахстану: товарооборот між сторонами вже наближається до 45 млрд доларів США. Для Європи це питання не лише економіки, а й стійкості ланцюгів постачання, доступу до ресурсів і розвитку альтернативних маршрутів між Європою та Азією.
На думку Альони Лебедєвої, власниці української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи Aurum Group, головний зміст цього етапу полягає в тому, що Казахстан дедалі чіткіше позиціонує себе не просто як транзитну територію. Країна пропонує Європі комплексну роль: постачальника сировини, транспортного вузла, авіаційного партнера, залізничної ланки, майданчика для інвестицій і потенційного учасника промислових ланцюгів.
Ключовим елементом цієї стратегії залишається Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут, відомий також як Middle Corridor або Серединний коридор. У 2024 році обсяг вантажів цим маршрутом зріс більш ніж на 60% – до понад 4,1 млн тонн, а контейнерні перевезення збільшилися у 2,6 раза. У 2025 році обсяг перевезень сягнув близько 4,5 млн тонн. Хоча маршрут усе ще поступається традиційному Північному коридору через Росію за масштабом, динаміка зростання та інвестиції свідчать про його поступове перетворення з альтернативного напрямку на стратегічну інфраструктуру.
Важливо, що йдеться не лише про політичні заяви, а про конкретні гроші та проєкти. Європейський інвестиційний банк оголосив про 150 млн євро для підтримки дорожньої інфраструктури Казахстану вздовж Транскаспійського транспортного коридору. Ці кошти мають піти на реабілітацію приблизно 1370 км доріг у центральному та південному Казахстані, що має покращити рух товарів і людей у межах ширшого маршруту між Центральною Азією та Європою.
Європейський банк реконструкції та розвитку, зі свого боку, надає до 230 млн євро на модернізацію 234 км дороги між Актобе та Улгайсином. Ця ділянка є частиною коридору Західна Європа – Західний Китай, CAREC Corridor 1 та європейського маршруту E38. Проєкт передбачає перетворення дороги на магістраль вищої категорії, а також впровадження цифрових рішень, зокрема інтелектуальних транспортних систем.
«Казахстан пропонує Європі не одну перевагу, а цілий набір взаємопов’язаних ролей. Це і сировина, і транспорт, і авіація, і залізниця, і сертифікація, і можливість створювати додану вартість навколо нових маршрутів. Саме це відрізняє транзитну країну від економічного вузла: транзит лише пропускає потоки, а економічний вузол управляє ними, обслуговує їх і формує навколо них бізнес», – говорить Альона Лебедєва.
Окремий напрям – залізниця. Угода з французькою компанією Alstom на 967 млн євро щодо сервісного обслуговування локомотивів має практичне значення для надійності Middle Corridor. Міжнародний коридор починає працювати не тоді, коли його описали в документах, а тоді, коли є локомотиви, ремонтна база, сервіс, прогнозовані терміни та здатність витримувати реальні обсяги перевезень.
Не менш важливим є авіаційний напрям. Air Astana та Airbus оголосили про найбільше в історії Казахстану пряме замовлення літаків – до 50 повітряних суден родини A320neo на суму 7,145 млрд євро. Йдеться про 25 твердих замовлень і 25 опціонів, а перші поставки очікуються з 2031 року. Паралельно ЄС і Казахстан підписали горизонтальну авіаційну угоду, над якою працювали понад два десятиліття.
Як зазначає Альона Лебедєва, авіація в цьому випадку – це не лише про літаки. Це про зв’язність: мобільність людей, ділові контакти, туризм, присутність компаній і швидкість, з якою країна може інтегруватися у ширший економічний простір. Для Казахстану це спосіб посилити роль не лише сухопутного, а й авіаційного хабу між Європою та Азією.
Ще один стратегічний блок – критична сировина. ЄС послідовно намагається зменшити залежність від обмеженого кола постачальників, насамперед у матеріалах, необхідних для промисловості, енергетики, батарей, електроніки та нових технологій. Казахстан має значні запаси хрому, урану, міді, рідкісноземельних елементів та інших ресурсів, тому розглядається як важливий партнер для Європи.
Але для сучасного ринку вже недостатньо просто видобувати й експортувати сировину. Європейським компаніям потрібні якість, прозоре походження, сертифікація, простежуваність і відповідність стандартам. Саме тому важливим є розвиток міжнародно акредитованої хіміко-аналітичної лабораторії для критичних матеріалів за участі ЄБРР. Це дозволяє Казахстану рухатися від ролі постачальника ресурсу до ролі учасника повноцінного ланцюга доданої вартості.
Водночас нова роль Казахстану має і виклики. Пропускна здатність Middle Corridor поки що обмежена порівняно з традиційними маршрутами. Потребують розвитку каспійські порти, зокрема Актау та Курик, флот, мультимодальні термінали, митні процедури та цифрові сервіси. Окремими питаннями залишаються прозорість, верховенство права, умови для іноземних інвесторів та відповідність екологічним і соціальним стандартам у видобувній галузі.
Для самого Казахстану ця співпраця є частиною багатовекторної зовнішньої політики. Країна розташована між великими центрами сили й не може ігнорувати ані Росію, ані Китай. Але чим більше альтернативних маршрутів, інвесторів, технологій і стандартів вона залучає, тим ширшим стає її простір для економічного маневру.
Підсумовуючи, Альона Лебедєва наголошує: Центральна Азія більше не хоче залишатися лише простором між великими гравцями. Регіон поступово перетворюється на активного учасника нової економічної архітектури, де роль визначає не лише географія, а й здатність запропонувати надійність, якість, стандарти та взаємовигідне партнерство.