Відкриття першого переговорного кластеру щодо вступу України до Європейського Союзу – важливий політичний крок. Але його не варто сприймати як автоматичне прискорення всього процесу.
На думку Альони Лебедєвої, власниці української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи Aurum Group, Україна входить у значно складнішу фазу, де кожна політична домовленість має бути переведена в закони, підзаконні акти, процедури й реальну роботу державних інституцій.
12 червня ЄС повідомив про згоду держав-членів на відкриття першого переговорного кластеру для України та Молдови, а 15 червня на Другій міжурядовій конференції в Люксембурзі переговори за кластером 1 були офіційно відкриті. Це базовий кластер – “Основи вступу”. Він включає п’ять переговорних розділів: судова влада та основні права, справедливість, свобода та безпека, державні закупівлі, статистика і фінансовий контроль. Ширше цей кластер також охоплює функціонування демократичних інституцій, реформу публічної адміністрації та економічні критерії.
На перший погляд, це виглядає як технічний етап. Але саме в цьому кластері закладені найчутливіші питання для української держави. Йдеться не про окрему галузеву реформу, а про здатність системи працювати за правилами ЄС: як ухвалюються рішення, як контролюються кошти, як проводяться закупівлі, як працює суд, як держава гарантує права громадян і як вона подає дані, яким можуть довіряти європейські інституції.
Формальне відкриття кластеру ще не означає швидкого його закриття. Для кластеру 1 ЄС уже визначив проміжні критерії для горизонтального рівня та розділів 23 і 24, а також критерії для попереднього закриття розділів 5, 18 і 32 – публічні закупівлі, статистика та фінансовий контроль. Це схоже на регулярну роботу з МВФ: недостатньо один раз щось пообіцяти, потрібно постійно показувати виконання.
Один із найскладніших напрямів – статистика. Для ЄС якість статистики є не формальністю, а основою управління. Україна має перейти до методології Європейської системи рахунків так, щоб Eurostat міг перевіряти українські дані. Зараз дані щодо валового національного доходу вже частково відповідають стандартам ESA 2010, але Україна ще має забезпечити повноцінну передачу необхідних даних до Eurostat. Без цього неможливо повноцінно оцінювати економіку, бюджет, ринок праці, соціальну політику, регіональний розвиток і потреби відбудови.
Ще один великий блок – державні закупівлі. Україна має привести законодавство у відповідність до норм ЄС у сферах публічних закупівель, концесій, державно-приватного партнерства та суміжних процедур. Перший крок уже зроблено – законопроєкт №11520 “Про публічні закупівлі” був ухвалений Верховною Радою 27 травня, а 23 червня повернутий із підписом Президента України. Але закон – це лише початок.
У найближчі роки уряду доведеться підготувати велику кількість підзаконних актів, інструкцій, типових договорів і навчальних матеріалів. Потрібно буде запровадити ризик-орієнтований підхід на ранніх стадіях торгів у секторах із найвищими корупційними ризиками – зокрема в обороні, енергетиці та відбудові.
Альона Лебедєва звертає увагу, що для України це критично не лише з погляду формального виконання вимог ЄС, а й з погляду майбутньої довіри до процесу відновлення. Саме через закупівлі, концесії та державно-приватне партнерство проходитиме значна частина коштів на відновлення інфраструктури. Якщо ці процедури залишатимуться непрозорими або надто залежними від ручних рішень, це стане проблемою не лише для Брюсселя, а й для інвесторів. Приватний капітал не заходить у середовище, де правила вибору партнерів нечіткі або постійно змінюються.
Окрема частина – оскарження тендерів в АМКУ та вибір приватних партнерів у проєктах ДПП. Особливо це стосуватиметься відновлення інфраструктури, де конкуренція, прозорість і зрозумілі процедури мають бути не декларацією, а умовою доступу до великих проєктів.
Фінансовий контроль також буде одним із маркерів довіри. Україна має посилити роль і незалежність Рахункової палати відповідно до стандартів INTOSAI та принципів IFPP. Для партнерів це принципово, бо Україна отримує значну міжнародну підтримку, і питання контролю за цими коштами буде лише посилюватися.
Не менш складним буде блок судової влади та правосуддя. Тут ідеться про створення нового адміністративного суду з добором суддів за участі незалежних міжнародних експертів, удосконалення системи повернення та управління активами, реформу АРМА й загалом посилення довіри до судової системи. Це ті речі, які складно провести швидко, бо вони зачіпають інтереси всередині самої державної системи.
Відкриття першого переговорного кластера “Основи” має не лише практичне, а й символічне значення. Воно підтвердило, що процес розширення ЄС продовжується навіть в умовах війни в Європі. Для України це важливий сигнал: європейська інтеграція залишається не декларацією підтримки, а реальним переговорним процесом із конкретними етапами, критеріями та зобов’язаннями.
Водночас відкриття лише одного кластера не повинно стати самоціллю. Україна та Європейська комісія готові рухатися далі, тому було б логічно вже найближчими місяцями відкривати й інші переговорні кластери. Це дозволить зберегти динаміку переговорів, не перетворити процес на повільну бюрократичну процедуру й підтвердити серйозність намірів ЄС щодо майбутнього членства України.
За словами Альони Лебедєвої, саме зараз важливо не втратити темп. Вступ до ЄС залежатиме не лише від дипломатії, а й від якості підготовки законопроєктів, роботи парламентської більшості, здатності уряду пояснювати складні рішення суспільству й готовності держави діяти не в режимі пожежного реагування, а системно.
Для бізнесу й інвесторів усе це теж має значення. Європейська інтеграція – це не лише майбутній доступ до ринку ЄС. Це передбачувані суди, прозорі закупівлі, якісна статистика, фінансовий контроль, зрозумілі правила ДПП і нижча вартість ризику для капіталу. Якщо Україна зможе виконати ці умови не формально, а по суті, вона стане значно зрозумілішою для довгострокових інвестицій.
Але якщо процес загрузне в бюрократичних затримках, формальному виконанні вимог і поспішному законодавстві, це може посунути часові рамки вступу. Навіть якщо частина реформ просуватиметься вчасно, слабка інституційна підготовка здатна загальмувати закриття кластеру й вплинути на весь переговорний календар.
Відкриття першого кластеру – це важливий крок. Але він також показує: етап символічної підтримки України поступово завершується. Починається етап перевірки державної спроможності. І саме тут, підсумовує Альона Лебедєва, стане видно, чи може Україна не лише політично прагнути до ЄС, а й технічно, юридично та інституційно витримати темп європейської інтеграції.